| Otar Dovzhenko ( @ 2006-03-01 08:57:00 |
| Entry tags: | polit, vv |
Недоспівана пісня
Учора о 18:00 у Личаківській РДА міста Львова відбувся концерт Василя Васильціва "Я вибираю тебе". Актова зала совдепівського типу, з перекарбованими на шевченків ленінами, була більш ніж наполовину заповнена. Прийшли не лише завсідники концертів ВВ, але й багато нових людей, чиїх облич я досі не бачив.
Атмосфера а-ля партз'їзд спершу заважала налаштуватись на хвилю концерту. До того ж, Василь був весь у чорному (навіть сорочка і краватка) і справляв дещо гнітюче враження. Однак на другій-третій пісні концерт увійшов у нормальне річище, і публіка почала робити те, що й мусить робити на концерті ВВ: кричати, співати, махати руками й шалено аплодувати у проміжках між піснями.
Нарешті, коли почалась пісня "Я люблю", шанувальників Василя вже неможливо було втримати. Вони підхопилися з місць і рушили до сцени. Близько тридцяти фанатів утворили імпровізовану дискотеку, а що вони, затуляючи жалюгідні колонки, повністю поглинали їх звук, інші теж мусили наблизитись, аби розчути хоч щось.
Під час наступної пісні - а був це "Сушений кальмар" - до залу енергійною ходою ввірвався серйозний дядечко в солідному шкіряному кожушку та не менш солідному кепі з козирком. Позаду дріботів помічник із рагулюватим обличчям. Дядечко брутально розштовхав молодь, яка раділа-раділа-раділа, що вона не кальмар, відмахнувся від Григорія Васильціва (очевидно, цей Начальник завідує чимось вагомішим за Спілку Малих і Середніх Підприємців) і виперся на сцену, де став просто біля Василя й почав усім своїм виглядом вимагати припинення концерту. Та Василеві вистачило витримки доспівати "Кальмара" до кінця.
Тоді партократ відтрутив його від мікрофона й почав у звичній для дрібних, але зарозумілих начальничків (на зразок "шо то має бути?") вимагати припинення "дискотеки, якій не місце в Державній Адміністрації". Якщо ви зараз не всядетесь, - сказав він, - я з міліцією вас звідси виведу!
Публіка розійшлась і всілась, однак самодур чомусь далі вимагав припинення концерту. Нарешті спільними зусиллями Василя і Григорія Васильцівих його вдалось умовити на ще одну пісню. Це була "Дякую, Руслано". "Топ-топ", заявлений у програмі останнім, так і не було виконано! Вкрай незадоволені, шанувальники Василя мусили розійтись.
... Ні, я навіть не питаю, чи за це ми стояли на Майдані.
Я хочу запитати: чи не розумів цей жалюгідний підлеглий Тура Ореста Тадейовича, що за його самодурським учинком молодь судитиме про діяльність усієї місцевої влади? І це може вельми негативно відобразитись на результатах голосування за ту політичну силу, в чийому списку пан Тур та його підлеглі купили собі прохідні місця? Думайте, панове чиновники!